Схему, яку пропонує влада, залишить українців і без грошей, і без землі

Матеріал переглянуло: 93 читачів
Джерело: zik

Нинішню модель рентної корупційної економіки можна визначити як лобі “інвестиційних банкірів” мінус земля всієї країни

У свій час класик визначив формулу комунізму. Багато хто пам’ятає її складові. Нинішню модель рентної корупційної економіки можна визначити як лобі “інвестиційних банкірів” мінус земля всієї країни.

За великим рахунком на будівлі Міністерства економіки вже можна вивішувати “біле капітулянське полотнище” з написом: “Віддамо землю в хороші руки. Безкоштовно. Інтим пропонувати”. У квітні цього року, після першого президентського туру, стало зрозуміло, що восени нас чекає найбільш токсична для країни модель розкриття ринку землі. Такий висновок можна було зробити при ознайомленні з тими персоналіями, які як мухи злетілися на солодке в передчутті шари, коли сорокамільйонна країна як стигле яблуко хряпнулась до їх Berluti.

Презентована нині модель ринку землі – це типова компрадорська схема, так як передбачає, що нерезиденти зможуть з допомогою контролю українських юридичних осіб скуповувати землі сільськогосподарського призначення.

Згідно Вікіпедії: “Comprador – місцевий торговець, підприємець, посередник між іноземним капіталом і національним ринком, що розвивається. Компрадорами європейці, які жили у Східній Азії, називали місцеву прислугу, яку посилали на ринок торгувати привезеними товарами.

З компрадорів сформувалася так звана “компрадорська буржуазія”, що представляє собою частину буржуазії країни, що розвивається, здійснює торговельне посередництво з іноземними компаніями на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Компрадорська буржуазія утворилася в епоху колоніалізму. Вона значною мірою залежала від іноземних компаній, як в економічному, так і в політичному плані. Роль компрадорської буржуазії в економіці після Першої світової війни різко впала у зв’язку з розвитком національної промисловості.

Після Другої світової війни, розпад колоніальної системи імперіалізму і посилення національно-визвольного руху призвели до політичної ізоляції компрадорської буржуазії”.

Відомство Милованова, вивчивши нікому не відомі “35 моделей ринку землі”, видало на гора проект законодавчих змін на кількох сторінках і серед основних “новел” можна назвати: можливість концентрації земельних наділів в одних руках у розмірі 0,5% від загальної площі наділів по країні, а також 15% від земель однієї області; відсутність механізмів контролю за опосередкованою скупкою десятків юридичних осіб, які формально є “окремими” власниками землі; опосередкований допуск на ринок нерезидентів, тих же завуальованих під “кіпріотів” росіян.

Це типова компрадорська модель “облизування” зовнішнього капіталу. Виникне цілий прошарок “місцевих компрадорських еліт”, які з допомогою реєстрації компаній в Україні будуть продавати землю іноземним спекулянтам. У нас реально почався зворотний відлік часу.

Ви, помітили: компрадорські еліти зникли в Азії та Африці на тлі розвитку національної промисловості і зживання колоніалізму. І вони ж виникають в Україні на тлі деіндустріалізації економіки і формування хвилі нового колоніалізму.

Колумніст Financial Times Гідеон Рахман класифікував сучасні держави на два типи: традиційні держави-нації (nation-states); більш композитні утворення – держави-цивілізації (civilisation states).

Правда, на Заході не побачили третій тип: commercial-states, коли управління здійснюється на підставі прихованих фінансових інтересів, як це відбувається у нас. Іншими словами, “монопольний лібералізм” – це вища форма експлуатації рентної, сировинної і корупційної економіки.

Зараз в Україні реалізується унікальна схема, як залишити державу і без грошей, і без землі. При чому схема не нова, частково вона була випробувана в Україні ще в середині 90-х років минулого століття, коли створювалася перша державна боргова піраміда.

Тоді з допомогою “навару” на ОВДП були придбані перші промислові активи країни, які підлягали приватизації. Застосовується ця схема і в інших колоніально-залежних країнах. Головна умова – це наявність “crazy” Міністерства фінансів.

Як зараз у нас, коли при інфляції в 8%, Мінфін розміщує ОВДП під 20%, при цьому навіть на пострадянському просторі базові ставки по державних боргах не перевищують 10%. Отже як працює ця схема. З початку року нерезиденти вклали в українські облігації внутрішньої державної позики еквівалент 4 млрд доларів: їх портфель вкладень вже досяг 100 млрд гривень, при тому, що в січні цього року не перевищував 6 млрд.

Тобто зростання за дев’ять місяців склало понад 90 млрд гривень спекулятивних інвестицій, які попутно “неприродно” зміцнили курс гривні. Дивовижна динаміка на тлі нового політичного циклу – збільшення вкладень в 15 разів!

А тепер трохи фінансової інформації. Прибутковість ОВДП при первинному розміщенні нерідко досягала 20%. Випускалися облігації на короткі строки – три та шість місяців. Завдання покупця – не пропустити дату погашення і вчасно “перевести”, але вже з урахуванням накопиченого доходу.

Виходить складний відсоток, коли новий дохід нараховується не тільки на “тіло інвестицій”, але і на вже отриманий прибуток. Якщо оперувати 3-місячними ОВДП, капіталізація відсотків складе чотири “обороти”.

Стежити за датами погашення – завдання для недоумкуватих, тож із цим жодних проблем не буде, тим більше, що НБУ глибоко перейнявся доходами нерезидентів, щоб не дай Бог якийсь пролом не утворився між датами погашень і улюблені нерезиденти не втратили навіть “корпускул” своїх мегаприбутків.

Так, Нацбанк дозволив комерційним банкам кредитувати нерезидентів під купівлю ОВДП на строк до 14 днів. Тобто, якщо “нерез” очікує погашення своїх облігацій, але на носі “смачне” первинне розміщення облігацій, що проводиться Мінфіном, він може отримати кредит і в результаті не втратить жодного дня.

Таким чином, прибутковість операцій за два роки підвищується в кілька разів. Додамо сюди і приємну курсову різницю, яка утворилася в результаті зміцнення гривні і на даний момент склала уже 13% і виходить, що в доларовому еквіваленті у 2020-му році нерезиденти, які вклалися в наші держоблігації в 2019-му, зможуть отримати “підйом” 1:2, тобто два долари на один “бакс” вкладень.

За дивним збігом обставин, сніжний ком нарощування доходів лобі інвестиційних банкірів дозріє якраз до дати анонсованого відкриття ринку землі. Таким чином, з урахуванням накопиченого доходу, половину наших державних земель нерезиденти зможуть отримати в подарунок.

Точніше  сказати, за цю покупку заплатить Мінфін, перерахувавши доходи на рахунки нерезидентів, при чому цей прибуток не обкладається ніякими податками (“вони” вам не малі підприємці, “чищення” яких анонсувала нинішня влада).

Виходить, що свою ж землю продамо опосередкованим іноземним власникам і при цьому наполовину профінансуємо угоду за рахунок державного бюджету, тобто наших з вами грошей. В результаті держава опиниться і без фінансових ресурсів і без землі, “приватизувавши” 1-2 млн гектарів (у тому числі землі профільних аграрних інститутів НААН) за рахунок своїх коштів, точніше грошей платників податків.

Але не тільки про держземлі йде мова. Вже зараз “драйверами” земельної реформи стали великі лендлорди, обтяжені кредитами, у яких немає необхідних коштів для викупу свого земельного банку. Нерезиденти “підсоблять” і їм.

На даний момент активно ведуться відповідні переговори і досягнуті попередні домовленості. Зараз аграрні барони платять власникам паїв орендну плату у розмірі 12%. “Нерези” згодні і на менше.

В умовах, коли цілі західні економіки занурюються в пучину негативних ставок, для них і 10% – “космос”. Зараз мільйони мешканців села отримують за рахунок земельної ренти додаткове джерело доходу. У найближчі роки рентні потоки будуть консолідовані в декількох точках збору, з подальшою репатріацією за кордон.

І якщо зараз, бабуся в селі збирає ренту для улюбленого онука і значна частина цих коштів працює на нашу економіку і банківську систему, то після консолідації приватних земель у руках кількох десятків рантьє повноводні фінансові потоки у вигляді земельної ренти будуть репатріюватися з країни за допомогою різних фінансових схем.

Наприклад, нерезидент купив українську юридичну особу і з допомогою кредиту, наданого йому, прикупив банк землі в 210 тисяч га. При орендній платі 2000 грн/га рентний потік складе 420 млн гривень на рік.

Фінансову схему можна збалансувати процентним рядом: наприклад, орендна плата 10% і ті ж 10% українська фірма-власник землі повинна буде заплатити своєму кредитору-нерезиденту за отриманий від нього кредит, спрямований на викуп паїв.

Тобто, 10% відносимо на доходи у вигляді орендної плати і ті ж 10% – на витрати у вигляді відсотків по кредиту. Державі платимо “фігу”. Схема на точці фіскального замерзання. І при цьому кожен рік виводимо з країни 420 млн грн у доларовому еквіваленті куди-небудь на Британські Віргінські острови.

З відповідними наслідками для економіки, курсу гривні та населення. І не забудемо, що аграрному холдингу, що працює у зв’язці з нерезидентом-рантьє, держава заплатить ще й відшкодування ПДВ за “експорт” (в нинішньому році на відшкодування ПДВ буде перераховано понад 130 млрд гривень бюджетних коштів).

І зауважте, вся ця схемна пишність не витрачає ні копійки грошей “інвесторів” (“закушуйте, все оплачено!”). Земля буде куплена за рахунок навару прибутку на ринку ОВДП.

А “тіло інвестицій” повернеться назад, в “рідну гавань”, в очікуванні чергового “божевільного міністерства фінансів” і міністра економіки – “лібертаріанця”, який мріє заробити на ситу старість де-небудь в Новій Англії. Хоча, ні, такого “лоховства” як у нас, в інших країнах вже не буде…

Олексій Кущ


Залишити коментар